Острів Мауі , Гаваї. Січень 2023

Mahalo, Hawaii!

Наші гавайські новорічні канікули 2022-2023

    Ось пройшов уже цілий місяць, як ми вернулися з Гаваїв. За вікном в Тронхеймі лиє холодний лютневий дощ. В Україні йдуть запеклі бої на фронті і скоро буде уже рік з повно-маштабного вторгнення росії в Україну... Життя у всій своїй трагічності та красі продовжує іти далі. А я досі згадую цю неймовірну, теплу і сповнену прекрасних спогадів, поїздку на Гаваї. Це була мабуть одна з найзахопливіших пригод в нашому з Настею житті. Хоч і досить коротенька. Тому, хочеться якось підвести підсумки, занотувати собі всі враження тут. Всі ці гавайські черепахи та коралові рифи, білосніжні пляжі, чистенька води Тихого Океану, кокосові пальми вздовж кілометрових берегових ліній, вулкани та виверження лави в Національному парку Гаваїв, дикі кури та півні, бамбукові ліси та веселкові евкаліпти.. все це я точно збережу в своїй памʼяті на все життя.. Гаваї виявились навіть прекраснішими, ніж про них всі думають та говорять. Це дійсно справжнє райське місце на землі. То ж з чого розпочати? Мабуть таки з початку. Це був вересень 2022-ого року...

Запрошення на наукову конференцію на Гаваях 
Вересень 2022

                Настя пише наукові статті. Це її робота. Потім ці статті як правило потрапляють або в наукові журнали або ж на конференції. Або ж і туди і туди. Конференції птрібні щоб наукові спільноти могли зустрічатись і обговорювати свої ідеї. А заодно і відпочивати разом. Щороку Настя та її колеги відвідують декілька такого штибу конференцій в рік. Так мало трапитись і цього разу з  конференцією HICSS 23' (Hawaii International Conference on System Science). Здається минулого року запрошення туди вони теж отримали але то був онлайн формат. Ну що за онлайн конференція на Гаваях. Клятий ковід все підпсув тоді. А цього разу все мало бути по справжньому! 

         Тому ми одразу взялись за візові питання та квитки. Кудись ось так їхати далеко під час війни в Україні здавалось ну дуже вже дивним, але з іншого боку коли ще така нагода може трапитись. В вересні ми заповнили довжелезну форму D160 для американського посольства і почали очікувати подальших кроків. Поїздка планувалась на самісінький Новий Рік, тому нам здавалось що 4 місяці достатньо для всіх візових питань. Адже сайт посольства стверджував, що опрацювання візи займає не більше двох тижнів. Та як виявилось ми таки трохи помилялись. Та разом з тим вибору у нас все одно не було. Нам треба було розслабитись, довіритись ситуації та виконувати все що вимагається від нас.

Поїздка до американського посольства в Осло

Листопад 2022

Посольство США в Осло. Листопад 2022

    Запрошення на зустріч в Посольстві США ми отримали аж на кінець листопада. Ну що ж, у нас все ще був цілий місяць на отримання паспортів з візами. Летимо з Тронхейма в Осло. Рухаємось в сторону Посольства. Зазвичай всі посольства в Осло знаходяться в одному центральному районі міста. Але як виявилось на Американське. У них побудований цілий свій маленький Пентагон на півночі Осло з багаторівневим захистом і огорожами.
     Нас зустрів на вулиці привітний та все ж вимогливий охоронець і попросив особисті речі лишити деінде. Як виялось в американському Посольстві не можна лишати свої речі! В нас були всього лише невеличкі рюкзачки. Та все ж і їх не можна було з собою проносити на територію Сполучених Штатів Америки в Норвегії. Ось так. Єдине, що порадив нам охоронець це пройтись 200 м до будівлі поруч і там спортивному залі за 50 крон можна лишити свої речі. В Осло тоді дощило. І така ось перша зустріч з американською бюрократією (чи як би це правильно назвати) не дуже тішила. Але вибору як і в інших схожих ситуаціях у нас не було. Тому довелось побурчати і пройтись то того сусіднього фітнес центру і лишити там свої речі. Далі, після повернення в Посольство нам все одно довелось ще частину речей (телефони, гаманці та одяг) залишити в боксиках у охоронців на іншому рівні контролю. Після цього ми пройшлись до іншої будівлі де нас прогнали через 2 віконечка і в останньому ми нарешті змогли поговорити з послом. 
    Це була також багато в чому дивна зустріч. Всі ці віконечка вони не закриті, тому постійно доводилось також слухати історії інших відвідувачів і відповідно наші відповіді теж було доступні для всіх. Посол запитав декілька звичних питань а потім попросив цілий список додаткових документів, про які ні разу не згадувалось в формі D160 - список Настіних публікацій, CV, додаток до диплому та ін. Звісно цих документів у нас не було з собою, та все ж ми запропонували відправити  ці документи на пошту через 10 хв (бо ноут теж не можна було з собою в Посольство проносити). На що нам посол відповів, що так нажаль не працює  - потрібно відправити документ на пошту посольства і після розглянення останніх з нами звʼяжуться. Паспорти теж забирати не хотіли у нас. Їх ми мали відправити тільки після відповідного запиту. Отак без нічого і довелось покинути територію Посольства на цей раз. 
    Здається що всі ці деталі не мають особливого значення для нашої історії але це не так. Це все та велика ціна потрачених часу, нервів та грошей, яку довелось заплатити, щоб пройти весь цей довгий шлях. Документи ми одразу відправили ще забираючи речі зі спортивного центру. Тим не менше, процес опрацювання документів зайняв цілих 3 тижні (!). 

Корона та Різдво. Відправлення паспортів в Посольство США

Грудень 2022

    Як тільки я отримав повідомлення на пошті, що паспорти можна відправляти в Посольство я одразу побіг в найближче відділення. І вже на інший день паспорти мали б бути доставлені до Посольства. у нас лишалось 11 днів до запланованої поїздки і ми вже починали неабияк нервувати. І як виявилось не дарма. Наближались Різдвʼяні свята і цілком очевидно що процес міг затягнутись. Першу звістку про те, що паспорти наші готові і СКОРО будуть відправлені ми отримали лише 26-ого грудня в понеділок! А відправлятись ми мали вже 30-ого грудня в пʼятницю. Ох, це були дуже важкі 2 тижня для нас. Пришвидшти процес ми ніяк не могли. 

    До цього всього на другий день після Різдва я ще захворів на корону. Тест з двома полосками чітко це підтвердив. До всіх факторів ризику добавився ще ось цей. Я цілісінький тиждень провалявся в ліжку зі всіма можливими симптомами коронавірусу - температура 38 градусів, головний біль, кашель і нежить. Це було дуже обідно, бо всі друзі в цей час катались на лижах в Тронхеймі. Всі три зроблені раніше вакцинації мабуть допомагали мені та діяли таки повільно. Як з такими симптомами можна було летіти трьома літаками на іншу частину півкулі взагалі не ясно. Ми декілька разів звʼязувались зі службою підтримки нашої авіакомпанії з приводу чи не можна якось перенести наші квитки чи відмінити. Але так нічого і не вдалось вияснити. В середу після обіду ми отримали звістку що наші паспорти СКОРО будуть передані DHL для відправки в Тронхейм. Ух залишалось 2 дні до відльоту. Треба було щось робити. На інший день я вперше зміг вийти з дому та все ж почувався не дуже. Ми вирішили купити собі нові окуляри з маскою для плавання та плавки, щоб у нас добавилось оптимізму. а пізно ввечері мен працівниця служби підтримки DHL підказала (дай Боже їй здоровʼя!), що замість адресної доставки ми можемо забрати паспорти на терміналі в містечку Хоммельвік за 20 км від Тронхейма. Бінго! Це була геніальна ідея яка могла нас врятувати.

     Ми вирішили буде-що-буде а треба пакувати валізи. Весь вечір ми збирались і на раночок були готовенькі летіти в Амстердам (нашу першу зупинку по дорозі в Кахулуі на Гаваї). 

Паспорти з візами та  DHL

                                                                 30.12.2022

Відділення DHL в Хоммельвік, 20 км від Тронхейму. 30.12.2022

    В 11-30 дня 30-ого грудня ми отримали звістку, що паспорти вже прибули у термінал. За 15 хв ми домчались на нашій машині до Хомельвіка і нарешті забрали наші листи з паспортами! Урра! Ми летимо на Гаваї! Лишалось роздрукувати деякі документи і можна було рухатись в сторону аеропорту в Стьордалі. В 13-00 30-ого грудня 2022-ого року ми покинули Тронхейм і повернемось вже аж наступного року. В 17-00 ми вилетіли до Амстердаму звідки нам ще треба буде летіти в Лос-Анжелес і третім літаком на Кахулуї в Гаваях. 

Найдовша доба в нашому житті. Амстердам-Лос-Анжелес-Кахулуї, Гаваї

31.12.2022

Аеропорт в Амстердамі. 31.12.2022. 11-00

11 годин польоту над Гренландією, Канадою та США

Нічне/ранкове небо над Гренландією

    Сівши у літак, що прямував до Амстердаму ми нарешті відчули, що найважче було вже позаду і американська віза в паспорті на 10 років таки має гарантувати нам, що ми вже за добу доберемось до бажаної мети - найвіддаленіших островів в Тихому Океані. Гаваї - ми летимо!

    Та все ж політ був не з легких. Я ще хворів, хоч і температури в мене і не було високої. Зате в мене ще продовжувався жахливий нежить від якого в мене страшенно боліли вуха і закладало слух при посадці літака. Мені довелось пережити ці муки тричі в наступні 2 доби.

    Насті теж було не легко.. Вона схоже теж заразилась від мене. Хоч і не відомо чи то був коронавірус чи щось інше. Її лихорадило і мабуть таки була підвищена температура. А ще ми обоє кашляли. Навіть і не знаю як нас посадили в салон літаків. До того всього ще варто було б добавити, що Настя вагітна! На 2-ому місяці на час нашої мандрівки. Мабуть її трішки і тушнило. Навіть і не уявляю як вона все це пережила. Якби там не було але під вечір 30-ого грудня ми вже приземлились в дощовий холодний Амстердам. Гуляти нікуди не хотілось. Ми повечеряли і відправились відпочивати.  На завтра нас очікував найдовший переліт у нашому житті (so far).

   

     І ось наступив цей день - 31-е грудня 2022-ого року. Останній день року, що минає. Найдовша доба в нашому житті! Ми летітимемо двома літаками на захід проти відліку часових поясів і відмотуватимемо час в зворотню сторону. Таким чином наша доба розтягнеться на цілих 36 годин! Коли ми прилетимо, то в Лос-Анжелесі буде лише 16-00. В той час як в Європі вже святкуватимуть Новий Рік. А коли ми долетимо до Гаваїв (це ще мінус 3 часових пояси, у Гаваїв взагалі свій особистий часовий пояс, бо більше немає ніяких земель в цьому діапазоні) то буде тільки 22-00 година і в Америці вже теж святкуватимуть Новий Рік. Словом ми зустрінемо Новий 2023-ий рік одні з останніх, хе-хе.  А ще у нас буде два світанки і два вечора в тій добі. Один захід сонця ми побачимемо, пролітаючи наж Гренландією, і ще один вже пролітаючи над Тихим Океаном. І це все був один довжелезний день!

    Аеропорт Амстердаму як відомо один з найбільших транспортних хабів у Європі. Тому посадка у нас зайняла цілих 4 години. Але ми нікуди не запізнились і ось ми уже вмостились в літачку авіакомпанії Delta і налаштувались на 11-и годинний переліт. Взагалі спати в літаку важка справа. А коли ти, ще хворієш то й поготів. Але ми справились. Нас двічі смачно годували і трохи помʼяті ми таки добрались до Гамерицького краю! Мене постійно переповняли емоції і я повсякчас дивився на онлайн карту нашого польоту. Це ж подумати тільки - наш перший транс-атлантичний переліт! Наш перший політ в США. Наш перший політ на іншу сторону Земного шару. Зрештою і перший політ на тихо-океанські острови. І все в самісінький Новий Рік. А ще ось цікавао, а який же курс вибере капітан нашого літака? Чи ми пролітатимемо Нью-Йорк і Азорські острови чи все ж над Канадою полетимо? Я б полетів через всю Північну Америку. Але я ж не пілот (поки-що) тому летіли ми звісно зовсім іншим курсом. Ось ми пролетіли над Ісландією. А ось захід сонця над Ґренландією і ми пролітаємо майже через самісінький Північний полюс. А далі вже і Канада і Аляска і до берегів Каліфорніїї ми вже прилетіли із західної сторони континенту.

    Паспортний контроль пропустив нас дуже швиденько. Все таки всю провірку на себе взяв консул в Осло. Якихось півгодинки і ми вже готові були до посадки на наш останній літак цього складного маршруту. Ми були як ніколи змучені та помʼятенькі. Все таки погана це ідея такий маршрут робити без зупинок хоч на день в якомусь місті по дорозі. Джет-лаг почав нас доганяти і не відпускав ще певно цілий тиждень на Гаваях. 

    Ми сіли в напівпустий літак на Гаваї і приготувались ще до 8-и годин польоту. Я вже нічого не пригадую з того перельоту. Тільки те, що нас морили голодом блін. З горем пополам ми таки добрались пізно ввечері до острова Мауі на Гаваях. Ох яке ж приємне там повітря було і які мʼякі коврики в аеропорту. Алоха Гаваї! Приймайте нас. Одразу здається забулись всі наші страждання і болячки. Нам ще треба було забрати орендовану машину і зовсім скоро ми вже будемо рухатись в сторону свого помешкання. 
    Аеропорт в Кахулуї зовсім малесенький, за якихось 20хв пішки від пляжу і 10 хв їзди від міста. Забравши нашу машинку ми поїхали шукати якогось провіанту бо були голодні як вовки. Покружлявши трохи містом ми зрозуміли що тут все закрито. От трясця! Єдине що ми змогли знайти був малесенький 7-Eleven і прийшлось в ньому перекусити. Було без 10 хв 00-00 і взявши кокосову воду і сендвіч з тунцем ми вийшли на вулицю і присіли прямісінько на траву під кокосовою пальмою на парковці і залюбувались на салюти по всьому острову. Я обійняв Настю і ми тихо сміялись та раділи інтимності моменту. Хеппі Нью-Йеар, Гаваї!

Продовження у наступних постах