Aloha, Hawaii! P.2

      Maui, Hawaii state

          01.01.2023

    Ми прокинулись пізно вранці першого січня в невеличкому мотелі з деревʼяними тонкими стінами в Кахулуі. Такий знаєте мотель, як в багатьох американських фільмах - з вітряком під стелею і входом з веранди. Це вже було антуражно. Під вікнами кукурікали та кудахкали дикі гавайські півні та курочки, вони тут повсюди. Сонце вже починало припікати. На вулиці було близько 23-ох градусів. Справжнє літо! Ми неспішно одягнули шорти і пішли досліджувати містечко Кахулуі.

     Поснідавши в невеличкому кафетерії, що слугував ще й клубом для серфінгистів і ми вирушили одразу на найближчий пляж Каулахао. Це був довжелезний піщаний пляж з високими хвилями та гострими виступами коралових рифів. Відвідувачі неспішно прогулювались вздовж пляжу. Одразу кидалось в очі те, що пляж був зовсім необлаштованим на перший позір - ніяких шезлонгів, ресторанчиків, ніяких торгашів з сувенірами. Лише пальми, пісок і хвилі Тихого Океану. Наче це був дикий пляж. Але виявилось, що це така частина місцевої культури та законів штату Гаваї. Ніхто не мав права обмежувати доступ до пляжів, якогось їх відгороджувати чи будувати там свої ресторанчики. Тому на всьому острові можна було гуляти десятки кілометрів цими пляжами і сповна насолоджуватись красотою. Пляжі дивували своєю чистотою та природною охайністю. Це на диво контрастувало зі всіма бачиними раніше пляжами Іспанії, Тенеріфе, Гран Канар, Португалії та Мадейри. Єдине, що цей пляж був на північній частині острова і він зовсім не підходив для дайвінга, тому ми вирушили перебиратись на південну частину острова.

        

    Загалом варто окремо згадати, що нас з першого ж дня накривав потужний джетлаг, який досить критично завважав адекватно функціонувати. Різниця з другим часовим поясом в Норвегії була аж на 11 годин. Тому ми прокидались в другій ночі на Гаваях і шалено хотіли спати вдень. Так до кінця нашої поїздки я здається і не зміг адаптуватись. І при поверненні до Норвегії джет лаг був ще гірший. Ми зробили велику помилку не взявши з собою таблетки з мелатоніном.  Тому подорожувати островом було досить накладно, ми розуміли, що на наступному пляжі нам доведеться зоча б 1-2 годинки таки поспати.

        Перша зустріч з китами (Humpback whale)

    Проїжаючи вздовж острова ми зупинились поблизу величезної бухти, як була частиною протоки між сусідніми островами. Саме з цього місця можна було прямісінько з берега спостерігати за китами! В це важко було повірити, але дійсно за якусь хвилину ми вже зустріли першу пару китів, які бадьоро випригували з води та пускали фонтани. Як ми пізніше дізнались, виявилось, що тисячі китів зимують щороку а Гаваях, шукаючи собі пари а також виводячи потомство. Тому за ними можна спостерігати в багатьох місцях прямісінько з берега. В наступні дні ми ще не раз їх зустрінемо і я ще вернусь в кінці своєї розповіді окремо до смугастих китів.

Зустріч з Гавайськими черепахами та кораловими рифами

    Найбільше чого хотілось спробувати на Гаваях це дайвінг серед коралових рифів та сотень видів тропічних рибок, які тут водяться. І звісно ви мріяли про зустріч з унікальною Гавайською морською черепахою. А також бажано було б уникнути зустрічі з тигровою акулою, яка теж часто буває в цих водах і полює власне на тих же черепах (і людей, але виключно з цікавості). Отже ми вибрались на пляж Olowalu і почали ниряти в пошуках коралових рифів та черепах.
    Нажаль перше що мене вразило це мертві рифи.. Білі та сірі скелети колись барфистих коралів не витримали глобального потепління. Щороку через постійне потепління океанів рифи поступово вимирають і це веде за собою зникнення цілих екосистем.

 Та черепах ми все ж побачили! Вони як правило плавають вдвох і їх часто можна побачити вздовж берегів. Черепашки так смішно висовують свою мордочку то тут то там над хвилями і я вже прямую туди до них. я дотримуюсь рекомендованої дистанції, ні в якому випадку не торкаюсь їх але і вони не сильно тікають від мене. Це було захопливо.

 

   

Ми ще довго мандрували того дня, бродили вздовж пляжів, потім ще заїхали в глибину острова і навіть зустріли рідкісну безвуху гавайську сову!

    Того вечора ми пізно вернулись до мотелю і вже планували завтрашній день, який мав принести нам нову порцію пригод - ми збирались на іншу сторону острова Мауї, в бамбукові джунглі!

02-05.01.2023 Гавайські джунглі та бамбукові ліси

    Гаваї звісно дуже екзотичні. Але в міру. Вони настільки віддалені від будь-якого материка, що історично мало флори та фауни змогли сюди дістатись. Тому в якомусь сенсі тут досить так помірно безпечно. Немає ніяких диких небезпечних тварин як от змії чи якісь там тигри. Також немає ніяких небезпечних ядовитих рослин. А от джунглі є і саме туди ми направились на інший день. 

    Перші на нашому шляху були бамбукові ліси. Це було щось неймовірне. Бамбукові ліси досить високі і конкурентні. Через те, що вони так швидко ростуть вони не дають можливість іншим рослинам, кущам чи лісам проявитись і пробитись до Сонця. Тому як правило, в тих місцях де вони ростуть це досить монолітне явище. Пригадую, як ми були в ботанічному музеї в Копенгагені і нас вразив бамбук, який як розповідають декілька разів пробивав стікляну кришу оранжереї в ті дні, коли їх забували підстригти. В цих бамбукових лісах на острові Мауї між водоспадами було дуже цікаво прогулятись. Було таке відчуття наче ми десь в Китаї і ось ось гляди і десь панди на цих бамбуках зʼявляться.

    Та окрім бамбукових лісів там багато і іншої екзотики. Наприклад веселкові евкаліпти.

    А також там величезна кількість екзотичних фруктів. Навіть звичайні банани там зовсім інші ніж ті до яких ми звикли. Чимось нагадують банани з Мадейри. Та окрім бананів ми бачили також хлібне дерево, папаї, тамаринд, рамбутант, passion fruit, мангове дерево, памело, дуріан, та багато всього іншого. Можна ось на картинці глянути, що у них ще там росте.

    Також нас сильно вразили дикі кури та півні. Це дуже цікава така історія насправді. Вони тут усюди, на всіх островах. Гуляють по аеропорту, біля готелів, на пляжах, в джунглях.. Це виглядає досить контрастно. І в звʼязку з тим, що в них немає жодних натуральних хижаків, щоб контролювали популяцію (ніяких лисиць чи вовків, чи хоча б орлів) то їх кількість постійно зростає. Виникає питання - а як вони тут зʼявились? Очевидно, що прилетіти вони не могли сюди і їх поширення сталось якимось іншим чином. Так от, як виявилось близько сотні років тому на одному з островів був страшний шторм, який також зачепив невеличку ферму з курами, яких цим штормом порозносило далеко за межі ферми, а далі вони вже поселились в джунглях і навколішніх лісах. Ось така от історія.

Hawaii - Rainbow state. Shaka-shaka.
Легендарне гавайське каное

    Нагулявшись по джунглям і водоспадам ми відправились назад в готель. Наступні декілька днів ми досліджували острів Мауї та традиції Гавайців.  Я зауважив, що на дорожних номерах і взагалі всюди де можна фігурує веселка, як символ штату Гаваї і після декількох днів проживання на Гаваях я зрозумів, що цей символізм цілком заслужений.  Якось так сталось, що рельєф островів постійно затримує хмари на вершинах гір і практично щодня на всіх островах зʼявляються веселки. Хоча дощу і немає як такого. Це сильно тішить і ще більше добавляє привабливості цьому райському місцю.

    Ще я дізнався звідки походить привітання шака-шака (витянутий великий палець та мізинець), який всі перехожі часто тут показують один одному і взагалі шака вважається символом Алоха,. Мені чомусь завжди здавалось, що це лише так серфінгисти вітаються (і це правда! Але тільки тому, що серфінг бере свій початок на Гаваях). Привітання шака насправді походить від однієї трохи сумної історії про гавайця Хамана Калілі, який втратив три пальці на цукрових плантаціях і потім, коли він почав охороняти поїзди він часто махав рукою без пальців в знак привітання а діти його пізніше почали перекривляти. Так згодом цей символ і пішов в народ, а про оригінальну історію всі вже й забули.

     

 

    Я продовжував пірнати в океані, досліджувати місцевих рибок та черепах. Кити тим часом зʼявлялись все частіше і частіше. Бачити їх можна було практично біля самого берега. Люди від цього були в захваті. Кити під вечір, на заході сонця часто вистрибували з води і тішили всіх навколо.

    Та одного разу мені довелось ще ближче познайомитись з цими магічними істотами.