Лист сину

                                                                            

                                                                                Лист сину

     Сьогодні 03-е серпня 2023-ого року. І ти ще не зʼявився на світ. Завтра due date. Але ти ж можеш і пізніше прийти до нас, так? Як тобі заманеться. Але разом з тим ти уже з нами, усі ці 9 місяців ти був з нами. Можливо Настя, твоя матуся, більше відчуває твою присутніть, ти ж весь час з нею. А я поряд з вами. І мені багато чого хочеться тобі сказати, я постійно про це думаю, тому й хочеться якось зафіксувати ці думки. Я дуже надіюсь, що колись через багато років ти навіть зможеш прочитати цей лист. Хочеться вірити, що нам вдастя тебе навчити читати українською. 

    Мені до сих пір складно уявити, що я стану татом. Хоча я наче і вже мав би вважатись батьком. Але тебе ще немає поруч з нами в цьому світі, тому формально я переживаю останні дні якогось свого періоду, в якому я не є батьком. Якось так. Але я постійно думаю про цю роль. Роль батька. Це ж так важливо і відповідально. Господи, це ж на все життя і навіть більше. Чи буду я хорошим батьком? Дуже хочеться, щоб це було саме так. Бо знаєш мені з батьком якщо чесно не дуже поталанило. Я навіть не впевнений, що ви колись з ним зустрінетесь. Взагалі шкода що у тебе схоже не буде дідуся, який би постійно бавився з тобою і навчав життєвим наукам. Нам доведеться з цим всім самим справлятись. Вдвох з Настею. Ми тебе будемо дуже любити і постараємось, щоб у тебе було щасливе дитинство. 

    Знаєш, а ми навіть не знаємо як тебе звати досі. Чесно. Ми хочемо тебе побачити, перед тим як дійсно вже зафіксувати твоє імʼя. Та швидше за все ти будеш Олексієм, Лесиком, Олексою.. Давай я буду тебе називати тут Лесиком, ти надіюсь не проти?

    Я трохи переживаю як я буду справлятись зі своїми обовʼязками. Знаєш зараз твоєму таткові не так вже й легко живеться. В мене вже майже рік немає постійної роботи в Норвегії, перебиваюсь тимчасовими проектами та підробітками і через це не відчуваю стабільності, а це важливо. Але Макс наприклад, мій друг який декілька місяців тому став татком (хоча він і біженець і в нього звісно значно складніше ситуація чим в мене), каже, що основне щоб я любив тебе і був поряд, а решта вже саме складеться в житті. На це і надіюсь. Бо знаєш Лесику, кажуть що у дітей ще в утробі є своя карма, і вона їм допомагає все облаштувати в житті ще до їх приходу. Виходить, що ми теж втілюємо твою карму синку? І народишся ти в одній з найдемократичніших та найбезпечніших країн світу - в Норвегії. Але також я надіюсь, що і в Україну ти потрапиш колись, побачиш свого дядька Віталіка і  тітку Катрусю, бабусю Ліну і прабабусю Любомиру. Хай Бог дасть щоб то все сталось, як то кажуть. Бо знаєш синку, в Україні зараз війна, страшна війна якої ще світ не бачив. Проклатий путін зі всією своєю росією хоче знищити Україну і українців як націю. Трясця. Та в нього не вийде. Україна переможе і для тебе надіюсь це буде лише історією, як от для нас є історією Радянський Союз та його благополучний розпад. Ти собі уявляєш, що я народився і зростав цілих 3 роки в СРСР , хоч я ні крихти і не пригадую з тих часів. 

     Мабуть цей лист трохи навіяний романом норвезького автора Юстейна Гордера "Цитрусова дівчинка" я впевнений, що ти зможеш прочитати цей роман в оригіналі. А також цей лист навіяний і шведським автором Фредеріком Бакманом "Все що мій син має знати про цей світ". Цю книжку я тобі теж рекомендую. Звісно я не збираюсь публікувати цілу книжку для тебе, я краще дочекаюсь, коли ти вже зʼявишся у цьому світі і я зможу поділитись з тобою всім чим зможу. Але ось декілька слів, як бачиш хотів тобі зафіксувати тобі тут.

    Знаєш синку, у нас з Настею був чудовий липень 23-ого року, ми багато гуляємо, купаємось в місцевих озерах довкола Тронхейма, збираємо грибочки і ягоди, ходимо в кіно, готуємо бананові та чорничні пироги. Словом, це прекрасне літо! Надіюсь це також повпливає на твоє здоровʼя та самопочуття. Хочеться, щоб ти теж був здоровенький у нас.

    Ми трохи переживаємо як все пройде, як відбудуться пологи. Але ми стільки всього вже начитались, що хочеться вірити, що Бог дасть нам сил зі всім справитись і для тебе і для Насті пологи пройдуть найкращим та найприроднішим чином. 

    Любий наш хлопчику. Так цікаво яким ти будеш. Якого кольору у тебе очі і волосся? Який у тебе буде голос і сміх? Який характер та манери? Все це дуже цікаво та захопливо. Багато, чого хочеться тобі сказати дорогий наш Лесику, та наразі я піду власне пекти Настусі бананового пирога. І якщо в мене ще будуть думки, якими б я хотів з тобою поділитись я обовʼязково тобі тут їх залишу. А поки що, з дня на день ми очікуємо твого приходу! 

Твій татко.

Доповнення.

Наш дорогий синочок, Олексійчик, зʼявився на світ аж через 12 днів після цього допису. Це були дуже довгих і тягучих як смола 2 тижні, які завершились не менш довгими 4-а днями самих пологів. Ох Лесику, це були мабуть найважчі 4 ночі в моєму житті (підозрюю, що для твоєї матусі теж). Та не буду вникати в деталі, бо ж 15-ого серпня, рано вранці о 07:15 Ти зʼявився на цей світ. Такий маленький, такий беззахистний і такий безмежно цінний для нас. Наше благословеннячко. Наш маленький ангелик. Моє серце здавалось  розірветься від радості і шастя і щемкості та інтимності моменту, коли я вперше взяв тебе на ручки і почав колисати. Ти був такий спокійний, та трішки наляканий звісно і в тебе був такий ніжний голосочок. Наше життя в той момент розширилось одразу в декілька вимірів. Словами не описати. Та й не потрібно це. Важливо, що в той теплий серпневий день, в ту хвилину, почалась нова сторінка нашого життя. Це був твій перший день на землі. Я став батьком! А Настя мамою. Тепер це дійсно реальність! І кожен день тепер буде не схожим на інший...
Вітаю тебе в цьому світі, наш дорогий синочку..